Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК)
КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПЕРЕБІГ
Пухлина, що розвивається з гепатоцитів.
Відомі причини: інфікування HBV і HCV. Сприяють розвиткові ГЦК: хронічний вірусний гепатит В і С, цироз печінки, спадкові метаболічні захворювання (гемохроматоз, пізня шкірна порфірія). У більшості хворих в анамнезі – хронічне пошкодження печінки. Класична форма ГЦК рідко розвивається в непошкодженій печінці; більшість випадків — це т. зв. фіброламелярний варіант ГЦК (fibrolamellar carcinoma — FLC), який в основному розвивається у молодих осіб (у віці 20–30 років). Ранню форму ГЦК розпізнають під час скринінгових обстежень.
Симптоми запущеного раку: прогресуюча кахексія, біль у животі, збільшення окружності живота, набряки нижніх кінцівок, жовтяниця, лихоманка. ГЦК може бути причиною кровотечі до черевної порожнини або до порожнини пухлини.
ДІАГНОСТИКА
Допоміжні дослідження
- Аналіз крові: часто відхилення, характерні при цирозі печінки; підвищений вміст АФП (рівень >200 нг/мл специфічний для ГЦК, але низько чутливий).
- Візуалізаційні методи обстеження: УЗД і КТ. МРТ — дуже висока чутливість при діагностиці, диференціальній діагностиці та визначенні ступеня заавансованості ГЦК.
- Біопсія печінки: з метою підтвердження у хворих, у яких хірургічне лікування є неможливе або протипоказане, а також при пухлинах малих розмірів (1–2 см).
Діагностичні критерії
Встановлення діагнозу на основі результатів візуалізаційних обстежень (КТ або МРТ), якщо вогнище >2 см; якщо розміри менші — на основі патогістологічного дослідження (при відповідній картині при КТ або МРТ).
Скринінгові обстеження
Рекомендується УЗД кожні 6 міс., з визначенням АФП або без, у:
1) хворих з цирозом печінки при класі недостатності А або В, за Чайлдом-П'ю (та при класі С у хворих, відібраних для трансплантації печінки);
2) хворих на хронічний (активний) вірусний гепатит В;
3) хворих без цирозу, але з інтенсивним фіброзом (F3) печінки, незалежно від етіології.
Диференційна діагностика
Вогнищеві зміни в печінці: аденома, метастатичні пухлини, рак внутрішньопечінкових жовчних шляхів, вогнищева вузлова гіперплазія.
ЛІКУВАННЯ
Радикальне лікування можливе у <5–35 % хворих.
- Резекція печінки: У хворих із хронічним пошкодженням печінки хірургічна операція можлива тільки у хворих класу А, за класифікацією Чайлда-П'ю.
- Трансплантація печінки: у хворих із цирозом печінки, які відповідають, т. зв. медіоланським критеріям (поодиноке вогнище ГЦК діаметром ≤5 см, або ≤ 3 вогнищ діаметром ≤3 см кожне) або критерії Сан-Франциско (поодиноке включення ≤6,5 см або 2–3 включень діаметром ≤4,5 см кожне, при чому сума діаметрів усіх включень <8 см). Рецидив ГЦК після трансплантації спостерігається у 5–20 % хворих.
- Системна терапія: у хворих на ГЦК, які не кваліфікуються до хірургічного лікування або із прогресуванням хвороби після такого лікування, неефективна класична хіміотерапія.
- Інші техніки інвазивного лікування кріохірургія, термоабляція (найчастіше із використанням радіочастотних хвиль, трансартеріальна хіміоемболізація (TACE), абляція із використанням ультразвуку або сфокусованого пучка іонізуючого випромінювання.
ПРОГНОЗ захворювання
Після резекції печінки 5-річна виживаність становить 34–65 %, а після трансплантації 78–82 %