Проведення лапароскопічної адреналектомії з приводу пухлин наднирників

Наднирники – це складні за гістологічною будовою й гормональною функцією ендокринні залози, утворені двома різними в морфологічному та ембріологічному відношенні шарами: зовнішнім корковим і внутрішнім мозковим. Корою наднирників синтезуються різні стероїдні гормони: мінералокортикоїди, що беруть участь у регуляції сольового обміну (альдостерон, 18-оксикортикостерон, дезоксикортикостерон); глюкокортикоїди, що беруть участь у регуляції білкового та вуглеводного обміну (кортикостерон, кортизон, 11-дегідрокортикостерон, 11-дезоксикортизол); андростероїди, що зумовлюють розвиток вторинних статевих ознак за жіночим (фемінізація) або чоловічим (вірилізація) типом (естрогени, андрогени та прогестерон у невеликих кількостях). Внутрішнім мозковим шаром наднирників виробляються катехоламіни: дофамін, норадреналін й адреналін, які є нейромедіаторами, що передають нервові імпульси та впливають на обмінні процеси.
 

При розвитку пухлин наднирників ендокринна патологія проявляється ураженням того або іншого шару залоз, а також особливостями дії надлишкової концентрації гормонів.

Відповідно до класифікації, пухлини наднирників діляться на наступні.

За локалізацією новоутворення становлять дві великі групи, що принципово відрізняються одна від одної, – пухлини кори наднирників і пухлини мозкової речовини наднирників:

пухлини зовнішнього кортикального шару наднирників – альдостерома, кортикостерома, кортикоестрома, андростерома та змішані форми – спостерігаються досить рідко;

із внутрішнього мозкового шару наднирників розвиваються пухлини хромафінної або нервової тканини – феохромоцитома (частіше) і гангліоневрома.

Пухлини наднирників, що походять з мозкового й коркового шарів, можуть бути як доброякісними, так і злоякісними.

Зустрічаються первинні злоякісні пухлини наднирників, що виходять із власних елементів органа, і вторинні, що метастазують з інших локалізацій.

Крім того, первинні пухлини наднирників можуть бути гормонально неактивними (інциденталоми або клінічно «німі» пухлини) чи гормонально активними, що продукують в надлишку певний гормон цих залоз.

Гормонально неактивні новоутворення наднирників частіше є доброякісними (ліпома, фіброма, міома), з однаковою частотою розвиваються як у жінок, так і в чоловіків будь-яких вікових груп; зазвичай супроводжують перебіг ожиріння, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету. Рідше зустрічаються злоякісні гормонально неактивні пухлини наднирників (меланома, тератома, пірогенний рак).

Гормонально активними пухлинами коркового шару наднирників є альдостерома, андростерома, кортикоестрома й кортикостерома; мозкового шару – феохромоцитома. Найбільше клінічне значення мають пухлини наднирників, що секретують гормони.

Ще донедавна вважалося, що пухлини наднирників є патологією, яка рідко зустрічається і становить не більше 0,6% від усіх злоякісних пухлин. Однак сьогодні, завдяки широкому впровадженню в повсякденну клінічну практику таких неінвазивних, але досить інформативних методів діагностики, як УЗД, КТ, МРТ, різко підвищилася частота виявлення новоутворень у заочеревинному просторі. Так, за даними КТ і МРТ, частота виявлення пухлинних утворень розміром понад 0,5 см у наднирникових залозах становить 1-2%, за результатами аутопсії – 6%. Звертає на себе увагу віковий склад контингенту з вищезгаданою патологією: осіб віком до 20 років реєструється до 25%, 21-40 років – 32%, 41-60 років – 28%: старше 60 років – 15%. Отже, дане захворювання частіше зустрічається у пацієнтів більш молодого віку.

Лікування аденом наднирника є хірургічним

Показання до адреналектомії:

• гормонально активні пухлини;
• кортикальний рак або підозра на нього;
• розмір пухлини понад 3 см;
• ріст пухлини при динамічному спостереженні або поява гормональної активності.

Протипоказання:

• інвазивний рак наднирників;
• метастази в наднирник.

Слід зауважити, що наднирники традиційно відносять до «незручних» для хірургів органів, що зумовлено їх анатомічним розташуванням та вразливою паренхіматозною структурою залоз. Лише 1927 р. Pу і Мейо (Roux and Mayo) описали першу відкриту адреналектомію трансабдомінальним доступом, а 1992 р. Ганьє (Gagner) з колегами сповістили про виконання перших лапароскопічних адреналектомій у пацієнтів зі синдромом Кушинга та феохромоцитомою. Запропонований доступ швидко завоював багато прихильників, і через декілька років його визнали золотим стандартом у лікуванні практично всіх незлоякісних новоутворень наднирників.