Планова хірургія

РАК ШЛУНКА

Рак шлунка – онкологічне захворювання, для якого є характерним розвиток злоякісного новоутворення з епітелію слизової оболонки. Пухлина може виникнути в різних відділах шлунка: в тілі (основній частині шлунка), у верхньому відділі (де шлунок з'єднується із стравоходом), в нижньому (де з'єднується шлунок із кишечником). Загальновідомо, що нормальна клітина перетворюється в ракову, якщо виникає певний дефект в її хромосомах, так звана мутація. Що викликає таку трансформацію при раку шлунка, досі, незважаючи на всі успіхи онкології, вчені не з'ясували. Здоровий шлунок ніколи не буде жертвою онкології – це доведений факт. Водночас, виразка, гастрит, поліпи –  провокують виникнення злоякісної пухлини.

У чоловіків хвороба зустрічається частіше, ніж у жінок. Зазвичай рак шлунка виявляють у осіб літнього віку. Сьогодні відомий лише ряд факторів ризику, які можуть це захворювання спровокувати. Але є і хороша новина. Згідно зі статистичними даними, за останні роки намітилося повільне, але постійне зниження захворюваності злоякісними пухлинами шлунка.
 


 

ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАННЯ

Завданням діагностики є встановлення самого діагнозу та визначення поширення процесу – наявності або відсутності метастазів в лімфатичні вузли та інші органи, а також ступеня розростання самої первинної пухлини.
 

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

Методами діагностики раку шлунка є:

- гастроскопія — діагностичний метод вибору (завдяки можливості не тільки візуалізувати змінені ділянки слизової шлунка, але й здійснювати біопсію тканини для подальшої оцінки)

- рентгеноскопія шлунка з пероральним введенням контрастного препарату (сульфат барію). Один з основних методів визначення локалізації та довжини ураження стінки шлунка. Найважливішими рентгенологічними ознаками раку шлунка є:

  1. наявність дефекту наповнення чи ніші в межах тіні шлунка

  2. втрата еластичності й розтяжності шлункової стінки

  3. локальна відсутність чи зменшення перистальтики в районі пухлини

  4. зміна рельєфу слизової оболонки в місці розташування пухлини

  5. зміна форми й розмірів шлунка

ультразвукове дослідження — УЗД органів черевної порожнинизачеревного простору та лімфатичних колекторів шийно-надключичної області — обов'язковий метод обстеження хворих на рак шлунка, що застосовується для виявлення метастазів.

комп'ютерна томографія у деяких випадках дозволяє виявити рак шлунка, однак основною метою дослідження є оцінка поширеності злоякісного процесу, наявності метастазів.

лапароскопія не стільки допомагає в діагностиці раку (що можливо тільки на пізніх стадіях), скільки використовується для визначення стадії захворювання та виявлення дрібних субкапсулярних метастазів у печінці й на паріетальній черевині, не видимих на УЗД й КТ. Тим самим лапароскопія зводить до мінімуму кількість експлоративних лапаротомій.

онкомаркери високоспецифічні (95 %), проте малочутливі. Найпоширеніші онкомаркери СА72.4, РЕА та СА19.9 за чуттєвістю варіюють у 40-50 % випадків та збільшуються при метастазах на 10-20 %.

СИМПТОМИ

Рак шлунка на ранніх стадіях, як правило, має невиражені клінічні прояви та неспецифічні симптоми (диспепсія, зниження апетиту). Інші симптоми раку шлунка (так званий синдром «малих ознак») — астенія, відраза до м'ясної їжі, анемія, втрата ваги, «шлунковий дискомфорт» частіше спостерігається при поширених формах процесу. Раннє насичення, відчуття переповнення шлунка після вживання малої кількості їжі найбільш характерно для ендофітного раку, за якого шлунок стає ригідним, таким що не розтягується їжею.[4] Для раку кардії характерна дисфагія; рак пілоричного відділу може порушувати евакуацію вмісту шлунка, призводячи до блювання.

На пізніх стадіях додаються болі в епігастрії, блювання, кровотечі під час виразки й розпаду пухлини (зміна фекалій — мелена, блювання «кавовою гущею» чи кров'ю). Характер болю може свідчити про поширення на сусідні органи: підперезуючі болі характерні для поширення пухлини у підшлункову залозу, схожі зі стенокардією — в діафрагму, здуття живота, гуркіт у животі, затримка випорожнення — в поперечну ободочну кишку.
 


 

ЛІКУВАННЯ

Нині основний та практично єдиний метод радикального лікування раку шлунка — хірургічна операція. Резекція шлунка також забезпечує і краще паліативне лікування: усувається причина болю, дисфагії та кровотеч, зменшується кількість пухлинних клітин в організмі, що сприяє збільшенню тривалості життя та значному полегшенню стану хворого. Променевий вплив та хіміотерапія мають допоміжне значення.

Зазвичай видаляється весь шлунок (гастректомія). Показанням до неї слугує розташування пухлини вище кута шлунка, субтотальне чи тотальне ураження шлунка.

Рідше здійснюється (на ранніх стадіях хвороби) його резекція (як правило, субтотальна): під час раку антрального відділу — дистальна, під час раку кардіального та субкардіального відділів I–II стадій — проксимальна. Окрім цього здійснюється видалення великого й малого сальника, регіонарних лімфатичних вузлів; за необхідності частково чи цілком видаляються інші органи: яєчники при метастазах Крукенберга, хвіст підшлункової залози, селезінка, ліва доля чи сегмент печінки, поперечна ободочна кишка, ліва нирка й наднирник, ділянка діафрагми тощо.

Під час раку шлунка показано видалення лімфатичних вузлів. За обсягом розрізнюють такі види лімфодисекції:

  • D0 — лімфовузли не видаляються;

  • D1 — резекція вузлів, розташованих вздовж малої та великої кривизни, супра- й інфрапілоричних, малого й великого сальників;

  • D2 — видалення вищезазначених вузлів та вузлів другого рівня;

  • D3 — те ж + резекція лімфовузлів за ходом черевного ствола;

  • D4 — включає видалення тих же вузлів, що при D3, з видаленням парааортальних вузлів;

  • Dn — резекція всіх регіонарних лімфатичних вузлів, видалення уражених пухлиною шлунка органів.

Радикальність операції забезпечують варіанти D2-